ПЕРУНУВАННЯ — 2001

20 липня 2001 року біля Священних Дубів
рідновіри-язичники відзначили День Перуна

        У липні, в час найбільшої активності сили Перуна, відбувалося Перунування - славлення Перуна, воїнські братчини (священні ритуальні бенкети), поминання воїнів-побратимів, що “відійшли до Лук Сварожих” — загинули на полі бою. В основі цих обрядів — поняття священного героїзму, про який писав Володимир Шаян, досліджуючи Велесову Книгу: “Грудка Землі, зрошена живою ще кров’ю Героя,- це його перепустка до Неба. Цю “перепустку” не можна купити на “відпусти”, як у середньовіччі. Його ціна — це кров, пролита за Батьківщину... Орден Перуна існує вічно у Сварозі... Бо ж пам’ятаємо, що поранені козаки затулювали рану грудкою Cвятої Землі... Вона затримувала кров... або цю грудку землі забирав козак з собою до Небес”.
       Громада українських язичників “Православ’я” відроджує ці прадавні свята. 20 липня в діброві збиралися рідновіри, щоб ушанувати Перуна. Вінками з дубового листя жінки та дівчата віншували чоловіків і парубків, співаючи славу Перунові. Палав Священний Вогонь, через який перестрибували, освячуючись, Перунові сини, лунала урочисто молитва зі священної Книги Велеса, переходив з рук у руки ритуальний ріг зі священним напоєм, співали Славу Рідним Богам — все це Священна Братчина... Світив Місяць, сяяли Зорі — Чумацький Шлях, Небеса Сварога...

Волхвиня Зореслава